ТАТАРНИК (Onopordum L.), назва рослини походить від грецьких слів онос (віслюк), пердо (вживати) і акантос (шип), тобто назви «колюча рослина — їжа віслюків», старовинна назва — «помазок віслюка», дворічна трав’яниста колюча рослина родини Айстрові (Asteraceae). Середземноморський рід нараховує до 15–20 видів, на території країн СНД налічують 4 види, в Україні — 2 види: Т. колючий (Onopordum acanthium L.) та Т. кримський (Onopordum tauricum Willd.). Т. колючий — євразійський вид, який був занесений у Північну Америку. Росте на берегах водоймищ, біля доріг, на пустирях, у населених пунктах, садах та виноградниках. Т. росте завв. до 3 м, завш. — до 1,5 м; вся рослина зеленувато-сіра чи білувата від павутинистого опушення, іноді — сизувата. Стебло прямостояче, розгалужене, по всій довжині має 2–3 широкі, колючозубчасті крила. Прикореневе листя короткочерешкове, перистонадрізане або перисторозсічене, із чіткою мережею жилок, по краю зубчасте, з гострими колючками, в обрисі довгасто-еліптичне, завд. до 30 см. Стеблове листя сидяче, часто надрізане з колючими лопатями або колючозубчасте, довгасто-еліптичне, довгасте чи довгасто-ланцетне (ближче до верхівки), при основі збіжне; колючки (10–15 мм), що закінчують лопаті та зубці листків, міцні, жовті. Квітки зібрані в поодинокі кошики (діаметр — 5–7 см) на кінці стебла та головних гілок або зближені по кілька. Обгортка кошиків кулясто-дзигоподібна, вище середини перетягнута, трохи павутиниста. Листочки обгортки при основі яйцеподібні або довгасто-яйцеподібні; на верхівці витягнуті в міцну зеленувату колючку; по краях пилчасто-шорсткі; зовнішні й середні з відігнутими верхівками; квітки пурпурові або світло-фіолетові, рідше — блідо-рожеві, трубчасті, двостатеві. Плоди — обернено-яйцеподібні, 4–6 мм завд. та 2,5–2,8 мм завш., помітно сплюснуті, з 3–5 поздовжніми реберцями та косими поперечними зморшками між ними, сіруваті або сірувато-коричневі, з темно-бурими плямочками; чубок удвоє довший за сім’янку, рудуватий, із зазубрено-війчастими щетинками. Квітне з червня по серпень. Плодоносить у вересні–жовтні. ЛРС Т. — кошики, облистяні пагони, листя без колючок, зібране під час цвітіння, рідко — корені.
Хімічний склад Т. містить вуглеводи (моно-, оліго-, полісахариди), органічні кислоти (хінна), тритерпенові сапоніни, алкалоїди, фенолкарбонові кислоти (кавова, хлорогенова), дубильні речовини, кумарини (ескулін, ескулетин), флавоноїди (кверцетин, лютеолін, апігенін), сесквітерпенові лактони (арктіопікрин, онопордопікрин), вітамін С, жирну олію, вищі жирні кислоти, тригліцериди, фосфоліпіди. Експериментальними дослідженнями встановлено, що препарати Т. малотоксичні та при тривалому застосуванні не викликають побічних явищ. У низьких дозах вони збуджують, а у високих — пригнічують ЦНС; чинять кардіотонічну дію, збільшують силу серцевих скорочень, звужують периферичні судини, підвищують АТ, підвищують тонус гладких м’язів, зумовлюють кровоспинну та бактерицидну дію. Сума сесквітерпеноїдів проявляє протистатичну та антибактеріальну активність. Лікарі деяких країн використовують Т. для профілактики після видалення злоякісних утворень. У нар. медицині Т. використовують як відхаркувальний, протиастматичний, протизапальний, ранозагоювальний, діуретичний, протипухлинний, тонізуючий, стимулюючий ЦНС засіб. Відварами та настоями Т. лікують хвороби легень, респіраторні хвороби, гіпосекрецію шлунка, захворювання жовчного і сечового міхура та нирок, ревматизм, карциному. Зовнішньо у вигляді примочок та ванн — для лікування пацієнтів із дерматитом, виразками та раком шкіри, дерматомікозом волосистої ділянки голови.
100 самых популярных лечебных растений / Сост.: В. Рыжская. — Донецк, 2010; Кортиков В.Н., Кортиков А.В. Полная энциклопедия лекарственных растений. — Ростов н/Д, 2004; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Сем. Asteraceae (Compositae). — СПб., 1993; Флора УРСР / За ред. О.Д. Васюліна. — К., 1962. — Т. 11.